Tag Archives: традиции

Тень Святого Валентина

Торговцы китайской валентинной мишурой и открытками в форме внутренних органов собирают годовой урожай, мобильные операторы заваливают пачками рекламных sms c поздравительными предложениями, а молодежь устраивает сеансы массовых поцелуев.

Святые Петр и Феврония
Святые Петр и Феврония

Наверное, всем этим людям весело. Но мне природа этого веселья непонятна. И дело даже не в том, что ожидание специального дня для преподнесения подарков любимым людям выглядит несколько нездорово. Просто почему именно 14 февраля? Почему именно Святой Валентин?

Ну да, был такой персонаж в античном Риме. В то время, когда император Клавдий запретил легионерам жениться, ибо дело настоящего мужчины – война, а не амурные ахи-вздохи. Тогда-то Валентин и стал сводить воинов с дамами, мирить поссорившихся любовников, укрывать пары. Благодаря этому, в основном, он и заслужил славу покровителя влюбленных.

Правда, канонизировала его католическая церковь не за это – а за христианские проповеди, как мученика за веру. В двадцатом же веке его день исключили из литургического календаря, так как достоверных данных о деятельности святого нет. А вот ушедший в тень Валентина летний православный праздник святых Петра и Февронии пока никто не отменял. Казалось бы – почему преимущественно православным украинцам не отдавать дань любви именно в этот день?

Ответ, думаю, прост. Петр и Феврония – покровители семьи и брака, чей союз считается эталоном христианского супружества. Куда уж им до внебрачных оргий с засосами на площадях. А на целомудрии ведь ни бизнеса не сделаешь, ни молодежь не воспитаешь в духе нашего стремительного времени. Так что – с праздником, дорогие сладострастники!

Газета 15 минут
Андрей Овчаренко

Льняная свадьба (4 года совместной жизни)

Такое название было выбрано не случайно, ведь лен — не ситец, он гораздо прочнее, а значит, и отношения супругов стали более крепкими и надежными. Лен — символ прочности и долговечности.

С давних времен лен выращивали с любовью. В период цветения все поле покрывалось сине-голубыми цветами; когда налетал легкий летний ветерок и плавно качал стебельки льна, поле становилось похожим на синюю морскую гладь. Во многих народных песнях и стихах воспевается лен, его сравнивали с глазами любимого человека.

Получить льняное полотно не так-то просто. Прежде лен выращивают, собирают, затем стебли высушивают. Далее вымачивают, отбивают, чешут, прядут — и только после этого мастерицы долгими вечерами ткут на своих домашних станках льняное полотно.

С давних времен существовала традиция: женщина должна была соткать изо льна ткань, а затем сшить из нее простыню. Ее стелили на четвертую годовщину свадьбы. Простыни эти украшались вышивкой, мережкой или кружевом, которое плелось на коклюшках. Все это делалось вручную. Такие простыни ценились как реликвия и береглись с нежностью и любовью всю жизнь.

Наряду с этой была и другая традиция: крестный отец дарил на льняную годовщину «невесте» прялку или сундук, а крестная мать — собственного прядения лен или готовые льняные изделия, которые она шила сама. Муж в ответ подавал дарителю чарку вина, а жена угощала пирогами. На столах обязательно должны были быть мед и сладости, так как считалось, что они приносят в дом счастье и лад.

Также в старые времена существовал еще один интересный обряд: жена должна была на четвертую годовщину свадьбы «обрядить» мужа в льняную рубашку. Она своими руками делала этот подарок. Сшитая, а затем с любовью вышитая, рубаха подносилась супругу с поклоном, в знак любви и уважения. Муж должен был надеть ее и встречать в ней гостей, не снимая ее в течение всего праздничного дня. Супруга надевала богато вышитый льняной сарафан.

До наших дней дошел обряд — осыпание супругов на четвертую годовщину свадьбы льняными семенами. Родственники, друзья и все приглашенные обсыпают юбиляров в этот день конфетами и семенами льна. Это символизирует прочные и долгие отношения между супругами.

На четвертую годовщину свадьбы дом «убирался» льняными полотнами. Поэтому лучше застелить все столы в этот праздничный день льняными скатертями. Да, и не забудьте положить около каждого столового прибора льняную салфетку. Салфетки можно подобрать в тон скатерти или, наоборот, выбрать контрастные по цвету. Все зависит исключительно от вашего вкуса.

На льняную свадьбу принято украшать праздничный стол фигурками, которые специально к этому юбилею делал муж из стеблей льна. Они хранились до следующей годовщины свадьбы и по традиции в заключение праздника торжественно сжигались супругами.

Вы также можете на почетное место поставить небольшие игрушечные фигурки, которые будут символизировать супругов. Руки этих фигурок могут быть связаны льняной нитью в знак прочных и крепких уз, связывающих супругов.

www.provedie.ru

Кружевная свадьба (13 лет совместной жизни)

Именно поэтому загадочной и магической дате 13 лет совместной жизни и было дано название кружевной, то есть крепко связанной, сплетенной. Этим символическим названием наши предки надеялись уберечь свои семьи от нечистой силы.

Почему же наши предки относились так настороженно к этой годовщине, ведь уже столько лет совместной жизни было за плечами супругов, и, казалось бы, уже ничто не может помешать семейному счастью, разрушить союз любящих сердец? Дело в том, что еще в древности люди обратили внимание на то, что числа играют довольно большую роль в жизни человека. Было замечено, что некоторые из них приносят удачу, другие же, наоборот, предвещают неприятности и хлопоты. По мнению наших предков, каждое число содержит в себе целый мир, влияние которого мы очень остро ощущаем на себе.

В представлениях людей числа были не просто цифрами, а обладали определенными магическими свойствами. Они способны были навлекать несчастья или защищать от них (все, разумеется, зависит от энергетики самого числа), исцелять или наводить порчу.

Цифра 13 символизировала собой нечто магическое, изменчивое и непредсказуемое. Она, по мнению наших предков, несла с собой только несчастья и неприятности. Именно поэтому тринадцатилетней годовщины со дня свадьбы побаивались и пытались всячески уберечь свою семью от ее влияния.

В первую очередь цифра 13 ассоциировалась у наших предков со всевозможной нечистью и злыми духами. Нечистая сила в народных представлениях — это низшие «подразделения» огромной армии зла под началом Сатаны, который, помимо личной свиты, имеет бесчисленный штат на все случаи жизни. Всевозможные бесы, черти, дьяволы вмешиваются, по поверьям, буквально во все. Самым нечистым временем, когда они обретают полную власть, считались полночь и полдень. А цифра 13 является для нечисти символом зла.

Считалось также, что в доме обитает домовой, охраняющий семейное счастье. На тринадцатилетнюю годовщину хозяева дома преподносили ему в дар кружевной платочек, чтобы умилостивить и попросить защиты от бесовских проказ. Платочек этот хозяева клали под печку — любимое место домового. В современных квартирах печей нет, но вы можете положить ваш платочек в любое теплое место, например, около батареи.

Очень часто кружево ассоциируется у нас с пауком. Его способность плести паутину почти из ничего внушала нашим предкам суеверный ужас. Они считали, что подобным даром пауков наградил сам дьявол.

Поэтому его присутствие в доме несет большие неприятности и беды. Считалось, что если вдруг на кружевную годовщину в доме заводится паук — быть беде.

В какую эпоху ни загляни, мы непременно увидим искусство кружевоплетения. История его развития — это история культуры и традиций народа. Как и любой вид прикладного народного творчества, кружевоплетение в процессе своего развития и совершенствования претерпевало много изменений. Кружевные изделия на Руси пользовались большой популярностью во все времена. Разнообразные кружевные накидки, перчатки, зонтики, сумочки были обязательными предметами туалета женщин высшего общества.

В годовщину 13-летия совместной жизни было принято всей семьей сажать возле дома березу и обвязывать ее кружевным пояском. Этот обычай долгое время бытовал на Руси. Считалось, что это дерево создает особую защитную ауру вокруг дома.

На 13-летие совместной жизни люди старались внести в дом как можно больше вещей, изготовленных из дуба и осины. Это могли быть разнообразные предметы быта и, прежде всего мебель: стулья, столы, полки. К тому же эти вещи создавали в доме особый комфорт и уют. Детям же дарили всевозможные брелоки, изготовленные из древесины этих пород, чтобы нечистая сила не смогла проникнуть в дом через них.

Если годовщина свадьбы выпадала на летний период, то хозяева вывешивали на ворота венок из крапивы или осиновых веток, чтобы в их дом не пробрались злые духи. Считалось, что крапива и осина — это самые мощные средства от колдовства, порчи, сглаза, а также многих болезней. Этот венок защищал дом и помогал изгнать нечистую силу. Ветки для венков заготавливали всей семьей, перед годовщиной свадьбы. Плести венок полагалось хозяйке дома с дочерьми. А хозяин делал из оставшихся веток осины веник и выметал со двора весь сор, тем самым как бы очищая свое жилище и двор от былых горестей и невзгод.

Долгое время наши предки наносили на свою одежду разнообразные магические символы и знаки. До сих пор в современных кружевных узорах встречаются подобные изображения, которые сейчас, конечно же, утратили свое прежнее значение и роль. Довольно часто встречаются на этих изделиях всевозможные птицы, считающиеся символами семьи. Очень часто к слову семья применяли такие выражения: «семейное гнездо», «уютное гнездышко». Кружевные фигурки сказочных птиц украшали женскую одежду. Они игриво располагались на нарядных блузах, платьях, сарафанах. Кружево оживляло праздничные скатерти, салфетки и рушники. Птицы на кружеве оказывались в зарослях цветов и диковинных трав, которые изящно переплетались, образуя замысловатый узор. Некоторые цветы напоминали собой солнце. Оно считалось символом домашнего спокойствия и тепла, а спиралевидные узоры, сплетающие все изображение воедино, оберегали от бесовских проказ и происков врагов.

Самым уязвимым местом тела человека всегда считалась область головы и шеи. Именно через мысли, как считали в древности, разнообразная нечисть проникала в душу человека. Поэтому в кружевные узоры на воротники и банты мастерицы вносили разнообразные знаки и символы. Очень часто кружевницы приписывали своим изделиям магические свойства, дабы привлечь к своему товару покупателей.

У наших предков существовал такой обычай: виновникам торжества, дабы не наслать на себя гнев нечистых сил, следовало надевать что-то кружевное — воротнички, перчатки, банты. В тринадцатилетнюю годовщину хозяйка дома обязательно должна была надеть кружевной воротник, а детей украсить кружевными бантами или воротничками. Хозяину дома на костюм прикреплялся небольшой кружевной цветок. Старшие женщины в семье накидывали себе на плечи кружевные шали.

В XVIII веке кружево стало неотъемлемым элементом женского платья. Русские модницы пытались подражать западноевропейским мотивам. На фоне тончайших прозрачных решеток искусные кружевницы выплетали цветочный орнамент: траву, ветви винограда, иногда вносили узоры из птиц-пав и двуглавых орлов, якобы ограждающих от бед и говорящих о влиятельности тех, кто их носил. В это время кружево стало обязательным элементом украшения жилища. Кружево украшало вечерние туалеты и летние сарафаны, интерьеры домов.

В эту годовщину на столе тоже непременно должны были присутствовать кружева. Поэтому хозяйки накрывали стол кружевной скатертью и укладывали под чашечки кружевные салфетки. Считалось, что это принесет дому богатство и достаток.

Отмечая 13-летнюю годовщину совместной жизни, попытайтесь создать в доме атмосферу загадочности, тайны. Немного притушите свет, можно даже заранее позаботиться о дополнительном освещении. Накиньте на старую лампу большую кружевную салфетку. Она будет отбрасывать по сторонам замысловатые узоры, тем самым, создавая сказочную атмосферу в вашем доме. Несомненно, ваши гости оценят этот декор.

www.provedie.ru

Что такое брачный договор?

- Брaчный договор – это cоглaшение cупругов об определении их имущеcтвенных, a тaкже личных неимущеcтвенных прaв и обязaнноcтей кaк в период брaкa, тaк и в cлучaе его рacторжения. Нa первый момент обрaтите оcобое внимaние. Многие cчитaют, что брaчный контрaкт необходимо зaключaть лишь для того, чтобы урегулировaть вcе возникaющие вопроcы поcле рaзводa. Continue reading Что такое брачный договор?

Помолвка как юридический акт

Помолвка как юридический акт не является обязательным для заключения брака. Будущих супругов называют женихом и невестой с того момента, как они решают пожениться. В настоящее время много браков заключается без предварительной официальной помолвки.

Продолжительность жениховства бывает различной: некоторые принимают решение жениться после короткого знакомства и вскоре же вступают в брак, другие предпочитают сначала хорошо узнать друг друга. Установить правила тут нельзя, но правильнее было бы, прежде чем принимать решение идти вместе жизненным путем, близко узнать друг друга и отдать себе отчет в том, какие обязанности повлечет за собой супружество.

Говоря о помолвке, мы понимаем под этим обыденные случаи, когда полюбившие друг друга молодые люди решают пожениться. Молодой человек просит руки девушки. О своем решении вступить в брак они сообщают родителям, учтиво прося их дать согласие. Вежливость требует, чтобы молодой человек, прежде не бывавший в доме родителей девушки, явился к ним возможно скорее с визитом. Принято, чтобы жених послал невесте букет цветов. Если молодые люди совершеннолетние, отрицательное отношение родителей к их браку не имеет юридической силы.

Официальная помолвка во многих случаев празднуется – по старому обычаю – в кругу семье в доме невесты. Жених может позвать своих ближайших родственников и даже – по соглашению с родителями невесты – хороших друзей. По традиции жених дарит невесте обручальное кольцо.

При торжественном угощении по случаю помолвки жениха и невесту сажают на почетные места, напротив – родителей. Дальше всех гостей по степени родства с женихом и невестой.

www.ksvadbe.com

Как выбрать кольцо для помолвки?

На каком пальце носить помолвочное кольцо?

Нет определенных традиций по этому поводу. Идея дарения кольца на помолвку пришла с Запада, где кольцо одевают на безымянный палец левой руки. Там, в день свадьбы, кольцо снимается и больше никогда не одевается.

Каким должно быть кольцо для помолвки

Как выбрать кольцо для помолвки?Традиционно – это тоненькое золотое кольцо с крупным бриллиантом. Существуют еще «комбинированные» кольца, к которым в день свадьбы «присоеденяется» еще одно кольцо – обручальное, которое с помолвочным становится единым целым. Т.е. колечко состоит из двух половинок – в одной из частей есть выемка для камешка из помолвочного кольца. Кольца вместе и по отдельности смотрятся очень красиво и необычно.
Как не ошибиться в размере кольца?

Если свадебные кольца молодые выбирают вместе, то помолвочное кольцо жениху приходится выбирать самостоятельно. Что ж, нет ничего сложного в том, чтобы сделать невесте сюрприз и не ошибиться с размером.

Наиболее «безопасный» с точки зрения определения размера вариант – на денек, незаметно, взять у любимой какое-либо кольцо и отнести его в ювелирный магазин, где легко смогут определить его размер. Но у этого способа есть два существенных недостатка – если девушка планирует носить кольцо на безымянном пальце – Вам требуется проявить наблюдательность и определить, какое из колечек подходящего размера. И второй – наверное самый серьезный – девушка может очень негативно отнестись к тому, что вы роетесь в ее личных вещах, если случайно заметит пропажу.

Вы можете просто обвести колечко, положив его на бумагу. И уже этот рисунок отнести в ювелирный магазин. Недостатки те же, что и у первого случая. Единственное – Вас по крайней мере не уличат в краже.

Вы, также, можете одеть колечко на свой палец и сделать пометку на том месте, где колечко сядет максимально плотно. Далее в ювелирном магазине по отметке подбирать размер кольца.

Ну и самый безопасный способ – вы можете просто попросить подружку вашей будущей невесты уточнить размер кольца. Главное, чтобы любимая ни о чем не догадалась. В случае, если свадьба по каким-либо причинам расстроилась – кольцо либо возвращается обратно бывшему жениху, либо оставляется себе (на память или продажу), но уже никогда не одевается. Все сказанное касается исключительно традиций. А поскольку в наших краях этот момент не регламентируется – Вы можете носить помолвочное колечко так, как Вы хотите. Многие до свадьбы носят колечко на безымянном пальце правой руки, переодевая потом на левую руку. Некоторые – во время церемонии одевают свадебное колечко поверх помолвочного на безымянный палец правой руки. Возможно жених ошибся, и подарил колечко большего или меньшего, чем это необходимо размера – не расстраивайтесь, просто оденьте его на другой палец. Ведь самое главное, что Вы с любимым знаете истинное значение и символичность подарка. В любом случае – поздравляю с помолвкой!

www.marry.org.ua

Свадебная подвязка невесты

Не так давно появилась интересная традиция – бросать повязку невесты. Что ж, этот момент может стать действительно интересным элементом вашей свадьбы.

Что такое свадебная подвязка невесты? Continue reading Свадебная подвязка невесты

Хлеб да соль на свадьбе

Обряд «хлеб да соль» на свадьбе – это традиция встречи родителями жениха молодоженов у себя дома караваем с солью. Он уходит своими корнями в те далекие времена, когда после свадьбы молодая жена всегда переезжала на постоянное место жительства к мужу. Continue reading Хлеб да соль на свадьбе

Обряд освячення родинного союзу

Суть. Цей обряд покликаний поєднати два люблячі серця, благословити їх до сотворення життя та наділити їх відповідною силою й снагою. Починаючи розгляд Обряду Вінчання ми повинні зупинитись та ще раз наголосити на значенні Покону й Звичаю в розумінні православних рідновірів. Покон – незмінний хід, сутність Життя-Буття. Звичай – конкретний часовий, крайовий та родовий прояв Покону відповідно до періоду Доби Сварога (Ранок, День, Сутінки, Ніч). Так ось, за Поконом Рода Всевишнього обряд вінчання може здійснюватись над повнолітніми чоловіком та жінкою, які не мають спільних кровних родичів до сьомого коліна та належать до родів із білим кольором шкіри. Будь-який відхід від Покону є збоченням.

Обряд освячення родинного союзу
Обряд освячення родинного союзу

Шлюбний звичай в Русі мав різний вигляд. Нашим предкам було відомо шлюб шляхом умикання нареченої, купівлі нареченої, укладання угоди та небесний шлюб. Усі вони були притаманні тому чи іншому часу Доби Сварожої. Небесні шлюби властиві часу Ранку Сварожого, укладання угоди – Дню Сварожому, купівля – Сутінкам Сварожим, умикання – Ночі Сварожій.

Ми з вами живемо в час Світанку Сварожого, часу переходу до Ранку Сварожого, повернення до Світлих Звичаїв. Отже для нас є важливим відродити Небесний шлюб та обряд вінчання відповідний до нього. Небесні шлюби створювались з Віди про те, що так відбувається у Сварзі Синій, так діють Боги Трисвітлі. Ось як співається про це в наших родових піснях:

Зійшла зоря, зійшла зоря, місяць опізнився
Вийшла дівка на вулицю, козак опізнився.

Уособлюючи Трисвітлих Богів як небесні світила ми оспівуємо їхні шлюби та єднання. Шлюб земний асоціювався з відповідним дійством у небі. Основними учасниками небесних шлюбів у Русинів є Місяць та Зоря, Місяць і Сонце, Грім та Хмара (облачко).

Вінчання, це лише частина цілої низки весільних обрядів Русинів. Загалом вони складаються з трьох частин: передвесільних, весільних та післявесільних. Передвесільний звичай включає такі обряди: сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Весільний: запросини, вінчання, обдарування, посад молодих, розплітання коси, розподіл короваю, перевезення посагу, перезву, рядження. Післявесільні: хлібини (білі калачі), свашини та гостини.

Не торкаючись повного обрядового Кола ми наголосимо на тому, що на його проведення має право лише та дівчина яка зберегла свою цноту до весілля. Лише незаймана дівчина має право на проведення усіх шлюбних обрядів.

Саме слово „шлюб” походить із староруської мови та означає „злюб”, себто створення сім’ї з любови. В Русинів не приневолюють молодих братися, цей звичай здавна виділяє нас навіть посеред близьких слов’янських народів. Із настанням Ночі Сварожої в нас з’явилась така форми шлюбу за кривдою, як викрадання, тому що церква перешкоджала здійсненню шлюбів без її освячення, а роди втрачали вплив на молодь, бо попи вінчали потаємно. Та не дивлячись на усе те, включно до 19 ст. в Україні-Русі церковний шлюб не вважався дійсним коли його не визнає громада через обряд весілля (свайби, свадьби).

Сім’ї творились „з любови”, бо тому сприяв Родовий Покон, який передбачав так звані “пробні шлюби”, коли молодята проживали разом без вступу в статеві стосунки, так би мовити, призвичаювались. Коли молодята з’ясовували, що підходять одне одному і зможуть створити міцну сім’ю, волхви давали їм право на весілля. Таким чином не творився примус та зберігалась чистота дівчини.

По весіллю обов’язково чинили “гарний”, або “поганий” понеділок. Себто коли вивішували весільну сорочку молодої з “калиною”, “вінком”, або, як ще кажуть, “честю”, “дівочим”. Потім сваха підперізувала молоду червоним поясом та вдягала в багату хустку. Коли сорочку не вивішували, або ж вона була без “калини”, доля дівчини могла скластись досить трагічно. В Звичаї вважалось, що коли сваха підпереже нечесну молоду, то у неї можуть померти діти та скотина в господарстві, а коли те зробить молода, то усі біди перейдуть на неї. Навіть якщо до зняття “вінка” мав відношення сам молодий червоним поясом молоду не підперезували. Отже, дошлюбні статеві стосунки в Звичаї не заохочувались, а порушники цього права ставали у суспільстві об’єктом громадського осуду і зневаги.

Вінчання – освячення шлюбу Родом (всією Громадою, народом). Саме слово походить від слова „вінок”, адже саме вінками прикрашають навзаєм свої голови молодята. Дуже довгий час ортодоксальна церква намагалась перебрати на себе функцію вінчання та навіть в XVIII ст., Русини не визнавали церковного вінчання. А тим же відступникам, які в порушення Покону приймали церковне вінчання, забороняли спільне проживання до весілля. Лише у 1744 Синод примусово наказав молодятам спільно проживати до весілля якщо вони прийняли церковне вінчання.

Якщо Родителі благословляли шлюб іменем свого Роду та наділяли силою безпосередніх предків, то волхв благословив та наділяв Силою Духу всього Роду Руського, всієї скупи Богів Слов’янських. В давні часи вінчання здійснювалось у храмах Сварога та Лади, яко охоронців шлюбу. У добу панування чужовір’я жерці здійснювали шлюби у священних гаях біля зелених верб. Так і нині ми здійснюємо вінчання у священних гаях та на святилищах Предків Рідних.

Час проведення: найкращим часом для здійснення шлюбів є серпень-вересень, від Спасівки до Покрови. В ці дні завершуються жнива, робота у садибах, на вгороді. Та мусимо розуміти, що у варнах волхвів та воїв весілля справлялись як правило від Великодня до Купайла. Така відмінність виходила з того, що у господарів навесні розпочинаються польові роботи та немає достатніх статків для весілля (великого свята). Натомість волхви та вої мають достатньо статків аби справити весілля навесні а восени волхви діятимуть обряди в родах господарів, а вої стерегтимуть кордони від хижих кочівників. Днем весілля є неділя, коли „не діло”, день Дажбога.

Утвор. Для проведення обряду Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці, мішечок із пшеницею.

Родичі молодят повинні приготувати: весільні рушники, калач, червоний пояс, дві воскові свічі, два глиняні горнятка (для розбиття), горщик меду.

Молодята повинні мати обручки, буярин принести вільце. На обряд Вінчання повинні прийти усі запрошені на весілля діти віком до 13 літ. Перед входження на священне місце наречені повинні перескочити через обрядове вогнище, тим самим очистивши себе.

Позад молодят повинні стояти старший боярин та старша дружка з вінками в руках. Дружка повинна тримати вінок із барвінку та троянд позад княгині, а боярин вінок із рути позад князя. За старшою дружкою стоять інші дружки, позад боярина світилки із боярами.

ХІД ОБРЯДУ

1. Волхв розкладає жертовник на якому повинні знаходитись: Алатир на підставці, дев’ять свічок та трисвічник, кумири Сварога й Лади (або образи), вільце, ріг із сурою, горщик з медом. Обряд розпочинається з того, що бажаті молодят розкладають перед нареченими рушник на який ті мають стати. Навколо молодят стають діти, їх повинно бути якнайбільше. Наречених три дня (день до весілля, власне весілля, день повесіллю) звуть не інакше як князь та княгиня. На вінчання вони повинні прийти обов’язково в народному одязі.

Волхв проказує славослів’я:

Кличу Силу Рода Всевишнього,
Богів Рідних собі у допомогу, на поміч добру!
Прийдіть Предки Святі, душі захистіть від нечесті всякої,
як Сонце встає – ніч відступає, так зле, недобре,
нас не бачить і не чує, стороною минає!

Волхв проказує:

Нехай князь та княгиня стануть на світлий весільний рушник,
аби доля їх бала такою ж чистою й такою ж барвистою!

Божатка нареченого після цих слів повинна запалити свічу над правим плечем свого названого сина, а божатий біля лівого плеча своєї названої доньки.

Роде Всевишній! Великий Боже наш!
Ти – єдиний і багатопроявний,
Ти – наше Світло і Справедливість,
Ти є криниця Життя Вічного,
Джерело Любові безмежної, Тої, що зціляє Душу і Тіло.
Славимо Тебе, Боже Прави, Яви і Нави.
І щодня працюємо над душами своїми.
Щоб бути Мудрими і Сильними,
Міцною опорою України-Руси
І захисниками роду свого прадавнього.
Бо ти даєш нам Наснагу і Радість,
Бо ж Ти даруєш Відвагу і Стійкість.
Даєш нам Знання і навчаєш Терпіння,
Аби з честю пройшли ми шлях життя нашого,
Натхненно виконуючи Священну Волю Твою.
Слава Тобі, Роде Всевишній!
І всім Рідним Богам у тобі сущим!

Вірую в Рода – Єдиного і Багатопроявного Бога, джерело усього сущого
І несущого, який усім Богам криниця Вічна.
Відаю, що Всесвіт є Рід і всі многоіменні Боги поєднані в нім.
Вірую у триєдність буття Прави, Яви і Нави, і що Права є істина і переказана Отцям Праотцями нашими.
Відаю, що Права є з нами і Нави не боїмося, бо Нава не має сили проти нас.
Вірую у єдність з Рідними Богами, Дажбожі онуки ми – улюбленці Богів. І Боги тримають десниці свої на ралах наших.
Відаю, що життя у Роді вічне і маємо дбати про вічне ідучи стезею Прави.
Вірую у силу і мудрість Предків, які народжуються серед нас, ведучи до блага через Провідників наших.
Відаю, що сила у єдності родів слов’янських і що станемо славними славлячи Рідних Богів.
Слава Роду і усім Богам у ньому сущим!

Це Рід Всевишній утвердив життя вічне у Сварзі синій,
У собі єднаючи духовне і тілесне, видиме і невидиме.
Святістю своєю він все суще наситив і від того усе має свій дух.
Та найбільше Світла Рода Всевишнього у душі людські закладено
Що Відогнем вічним у ній горить, се він заповів нащадкам своїм
Працювати у Світі Білому, укріплюючи вічність душ своїх.
Тож раз за разом приходимо ми у Колі Живого Явлення
На Землю Святу, Макошу Неньку і так приходячи
Долаємо шлях тілесний для розвитку духовного,
Від життя людського ідучи до життя Божеського,
По діяннях наших славних, спочиваємо у Ирірії Світлому,
В Роді Всевишньому на щабель вище піднімаючись,
З Предками поєднуючись і в щасті перебуваючи,
А по тому як час настає, тіло нове отримуємо,
В Яву повертаючись, призначення своє виконувати.
Коло за колом, життя за життям по Праві живучи
Слав’янин душу свою вдосконалює, доки час не настане
У Праві жити з Богами єднатись і в Богові перебувати!
Тож жити мусимо в Любові та Злагоді, Правді і Честі
З Богами Рідними едначись, Рід земний творити
Благословенні ті які волю Вседержителя виконують,
Рід Руський, Рід Слов’янський примножують,
Хай пре буде з ними сила Рода Всевишнього від віку і до віку!
А нині прийшли щоб пред лицем Предків Високих
Ствердити Волю свою і Право своє родину снувати!
Хай Боги нам в поміч, а родичі у допомогу!
Слава Роду Всевишньому!

Хай Сварга Синя повниться славленням нашим,
Бо це Сварог Великий тримає у собі Сварожичів,
І Перунонько крутить у ньому колесо Живоявлення.
І так творячи, повнить наші душі радістю незбагненною,
Силою небесною.
Це бо Сварог Світлосяйний приніс прадідам нашим вогонь,
І кувати навчив і плуга, і зброю,
Аби достаток був та захищати могли Землю Святу нашу Руську.
Править Батько-Сварог із дружиною своєю любою,
Захисницею нашою Матінкою Ладою,
І Боги славу їхньому царству співають,
Яко діти люблячі, весь люд православний вам треби несе:
Короваї великі, духмяні, сонцеликі і поживу всяку.
Хай Волхви жертвені вогні палять,
Славлення до Вирію посилають, Богів закликають.
Славимо Сварога, Великого Бога,
Отця Небесного шану йому складаєм
І царство його у віках прославляємо!
Слава Рідним Богам!

Велика Матінко Ладо!
Славимо Всеохоплюючу Любов Твою до Роду нашого.
Ти є Матір Богів наших, а ми є онуками Твоїми.
Наповни жінок наших плодючістю щедрот Твоїх.
Благослови кожну дитину, яка приходить у світ Яви,
Візьми її під опіку, наділи здоров’ям,
Розумом та добрим і щирим серцем,
Аби Рід наш зростав у Славі Великій.
Незбагненно чуттєвою є Любов Твоя,
Велика Матінко Богів наших.
Славимо Тебе Любов’ю та Шаною своєю.
Нехай пісні-славлення наші летять у Вирій,
Падаючи Сонячним промінням у долоні Твої.
Слава Рідним Богам!

Волхв проголошує коротку проповідь про сотворення світу (Карб відання Світотворення). Наголошуючи на призначені людини, для чого вона народилась, на необхідності перебувати у єдності і любові, повазі та взаємопідтримці.

2. Волхв узявши в руки горнятко з водою та снопик трав обходить посолонь князя й княгиню, кропить їх та проказує славослів’я:

Дано-дівиця, святая водиця!
Течеш ти ріками бистрими, сповняєш моря глибокі й окияни далекі,
Благослови силою свою життєдайною молодят наших!
Ось стоять вони перед лицем Предків Рідних,
Серця їхні чисті і сповненні любов’ю,
Благослови та одари силою Божською,
Даруй Князю мудрість, а Княгині снагу Рожаниць!
Хай кріпне родина їхня любов’ю до Роду та коханням взаємним,
Хай подарують вони Роду дітей числом не меньше ніж тут є,
Хай уславлять Вітчизну милу, Русь Святую, у віках!
Благослови Мати!

3. Волхв бере у молодят обручки для освячення. Зв’язавши обручки проказує славослів’я:

Рано-раненько вийде діва до річеньки,
Веретено в руки візьме, до Долі помолиться.
Матінко рідненька, захиснице миленька,
Дай їй долі, доброї волі.
Нехай жінкою буде коханою,
Господинею гарною, хай дітки здорові зростають,
Добро та щастя в сім’ю прибуває.
Хай миленький її любить, лише ніжно хай голубить.
Буде йому дружиною вірною, порадницею мудрою.
Богам Рідним славу співає, пожертву Долі у Вирій посилає.
Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю.
Слава Долі!

Слава Богині нашій – Рожаниці Роду Православного!
Ой, Матінко Ладо, дружино Сварожа.
Славимо любов Твою всенароджуючу,
Славимо ніжність твою життєдайну.
Матінка наша Небесна ти Матір Богів наших могутніх,
А Русини вірнії діти твої.
Славимо доньку Твою, Лелю прекрасну,
Діву нашу красну.
Рожаницям пожертви несемо,
Аби любов їхня до нас не згасала,
Аби турбувались Вони про Рід наш земний.
Із Ирію дивляться на нас Боги наші Славні,
Тож будемо гідні любові Їхньої!
Слава Рідним Богам!

Волхв кладе обручки на спеціальну тарілю (тацю), та підійшовши до молодят проказує:

Се нині твориться новий Вогник Родовий,
Боги споглядають та благословляють князя й княгиню!
Предки усі зійшлись і перебувають з нами,
Аби наділити нащадків силою Духу Роду нашого!
Най же порадіють душі наші з Прадідами воєдино,
Бо ж ото творимо велике чудо Живоявлення!
І то уже благословить Макоша княгиню стати Богородицею,
То уже Сварог наш відкриває скрижалі мудрості князю в душі!
Ото ж бути нам од того веселими,
Ото ж справити нам весіллячко святеє!

Князю (ім’ярек), а чи то є правда, що кохаєш княгиню свою?
Князь дає відповідь.
А чи будеш їй вірним до скону літ земних?
Князь дає відповідь.
А чи боронитимеш-захищатимеш оселю й діток ваших?
Князь дає відповідь.

Княгиню (ім’ярек), а чи то є правда, що кохаєш князя свого?
Княгиня дає відповідь.
А чи будеш йому вірною до скону літ земних?
Княгиня дає відповіль.
А чи будеш йому Берегинею та Богородицею Роду нашого?
Княгиня дає вівдповідь.

По тому Волхв запитує спочатку у родителів нареченої,а потім у родителів нареченого:
А чи є благословіння батьків на шлюб (ім’ярек князя) та (ім’ярек княгині)?
Родителі відповідають.
Так є.

Після того князь має право вдягти обручку княгині, а вона йому. Буярин та буяриня вдягають молодятам вінки. Волхв бере горнятко з медом та спеціальним пензликом обмащує губи нареченої аби перший подружній поцілунок зробив усе життя солодким яко мед.

4. Волхв бере в руки ріг із сурицею (нехмільний медовий напій) й проказує славослів’я:

Роде Всевишній, ти тримаєш у собі все суще і несуще,
Все видиме і невидиме, ти Правда і Добро, Любов і Справедливість.
Велика милість твоя, ти праведників винагороджуєш,
Ти кривдників милуєш, заблукалих рятуєш,
Життям нашим опікуючись через Богів Рідних!
Це ти призначив нам закони Прави через життя явне пізнати,
Випробування долаючи, душу шляхетною працею освячувати!
Рідних любити, по Правді жити, шлях свій честю засівати
Щоб Слава проростала!

Згадаймо про те, як наші Отцове Сьогодні
У Сварзі Синій Дивляться на нас,
І краще усміхнутися до них,
Бо ми з Отцями нашими єдині,
Але уповаємо на поміч Перунову.
А то ми бачили, Як скаче у Сварзі
Вісник на коні білому.
А він здвигнув меча до Небес
І розторгнув облаки і громи,
І потекла жива вода на нас.
А ми пиймо її, Бо вона пливе до нас
Всякою життєдайністю.
Пиймо її, як здійснення
Божественного Життя На Землі!

Волхв наливає сирицю в два горнятка та дає молодятам аби вони, проливши третину предкам, випили решту та розбили горнятка об жертовник (Алатир-камінь). Черепки потрібно зібрати ти вкинути у ріку, аби звістка про шлюб дійшла до Рахманів Світлих (Радетелів). Розбиття горняток символізує завершення старого життя та перехід молодят у нове, спільне подружнє життя.

5. Волхв бере червоний пояс чи рушник та починає зв’язувати ним докупи ліву руку князя та праву княгині при цьому примовляючи:

Роде Вседержителю, освяти родину нову,
Щастям, достатком, любов’ю вірною,
Хай Рідні Боги її повік захищають,
Вірно у світу ведуть, душі оберігають!

Предки Світлі і Трисвітлі, Боги наші Вишні!
Ось єднаю я Онуків Дажбожих, дітей Роду Руського,
Єднаю на літа многі, на літа ясні, на літа прекрасні!
Єднаю на чада многі, на чада здорові й малинові!
Любіться-кохайтеся – до Роду признавайтеся,
Родителів шануйте й дітей свої годуйте!

Пояс є знаком божественної пуповини яка пов’язує родинною силою молодят, аби вони стали єдині у Роді Всевишньому.

Князь в знак своє вірності і любови повинен прочитати славослів’я:

Матінко Ладо, Славимо Твою любов Всеосяжну.
Твориш Ти лад у Всесвіті, у Родинах Небесних та Земних,
Наповнюєш жінок наших добротою та материнством.
Прошу Тебе, дай моїй дружині здоров’я міцного,
Життя довгого, вдачі ніжної, серця доброго.
Аби сім’ю нашу любов’ю наповнювала,
Дітей гарно доглядала, мене віддано любила,
Моїх матір і батька шанувала, господарство наше доглядала.
Нехай у душі її лише злагода панує,
А слова із вуст тільки піснею ллються
І в очах чарівних вічне кохання панує.
Слава Рідним Богам!

Княгиня в знак своє вірності і любови повинна прочитати славослів’я:

Батьку Роде!
Ти є Батьком Всесвіту, Батьком Роду Небесного та Роду Земного.
Славлю Тебе і прошу дати чоловікові моєму здоров’я міцного,
Як скеля предвічна, чистого і світлого розуму,
Як джерело Рода Предвічного,
Сили дужої, вдачі мужньої,
Щоби твердо у житті на ногах стояв,
Сім’ю нашу беріг, дітей своїх любив,
Мене шанував, Богів славив.
Слава Рідним Богам!

6. Закликавши Богів Трисвітлих Волхв повинен почати благословення молодят від усього Роду-Народу. Для цього він бере мішечок із зерном та осипаючи молодят промовляє:

Сію-вію посіваю, молодят благословляю!
Будьте здорові, як Прадіди ваші мужні!
Будьте багаті – як земля матінка!
Будьте щасливі – як Сонце Красне!
Хай Сварог сильний береже Лад у родині вашій,
Най Лада Ненька дарує вам кохання нескінченне!
Тримайтеся один одного, тако Рід свій убережете,
Народжуйте дітей многих, тако силу нашу утвердите,
Учіть дітей любити Предків та Вітчизну, тако станете благими!
Боги нині споглядають на Вас із Сварги Синьої,
Брама Ирію одчинена і душі Предків біля плечей ваших.
Тож прокажіть їм славу, покликавши до столів килимових!

Поки Волхв обходить молодят батьки молодих повинні осипати дітей, що стоять довкола їхніх чад цукерками, горіхами та дрібними грошима.

Після того молодята повинні здійнявши руки молитовно до Сварги й проказати „Слава Предкам Нашим!”

На тому обряд Вінчання завершується, буярин узявши вільце очолює весільну ходу та веде усіх до господи.

Обряд вінчання завершено.

Источник: www.alatyr.org.ua

В день усіх святих, на вечері дівчата знімають макіяж, виходять на вулиці і лякають перехожих.

Не смог удержаться, чтобы не перепечатать :) Автор мне не известен. Continue reading В день усіх святих, на вечері дівчата знімають макіяж, виходять на вулиці і лякають перехожих.