Tag Archives: венчание

Календарь венчаний на 2014 год

Таинство венчания – не просто эффектный и красивый ритуал, а ответственный шаг, к которому нужно прийти. Поскольку венчаться можно не каждый день, а в строго определенные даты, регламентированные церковным календарем. Если вы решили обвенчаться в 2014 году, то выбрать дату для проведения венчания в церкви, вам поможет календарь венчаний на 2014 год. Continue reading Календарь венчаний на 2014 год

Украинская Свадьба. Традиции, обряды, правила

Меняются времена, а с ними и традиции. Поэтому в Украине трудно ныне видеть то театральное действо, которое имело место хотя бы два столетия тому назад.

Слыхали ли вы о таком, что сама девушка сватается к парню? Пусть любит, пусть привораживает, но чтоб свататься?! Случалось и такое, и большим грехом считалось выгнать девушку из хаты с ее старостами.

Continue reading Украинская Свадьба. Традиции, обряды, правила

Венчальный православный календарь – 2013


Свадьбы и православный календарь

Если вы и ваш будущий супруг – люди верующие, и уж тем более, если вы с ним собираетесь не только расписываться в ЗАГСе, но и венчаться, то стоит учитывать православный календарь.

По церковным правилам, нельзя играть свадьбу в посты, в некоторые церковные праздники и в особые дни поминовения усопших, а также в среду и пятницу, так как они считаются постными днями.

Не благословляет церковь и браки, заключенные во вторник, четверг и субботу. Также не венчают в масленичную и пасхальную недели. В 2013 году церковь разрешает свадьбы и венчания в эти периоды: Continue reading Венчальный православный календарь – 2013

Свадебные традиции в Украине

Горько! Горько? Почему горько? Кому горько?
На славянских свадьбах всегда кричат – Горько!
Этот обычай имеет давнюю историю… Continue reading Свадебные традиции в Украине

Шафер – чин свадебный

День свадьбы супруги помнят всегда и особо выделяют его среди других важных дат жизни. Для того, чтобы эта память была светлой и радостной, все этапы бракосочетания – регистрация в ЗАГСе, возможно, венчание и свадебный пир – независимо от того, будет ли оно скромным или пышным, необходимо тщательно и заранее организовать.

Торжественно провести такое важное мероприятие жениху и невесте помогают родители, родственники и друзья, но общеизвестно, что “у семи нянек дитя – без глазу”, и поэтому с давних времен выбору “свадебных чинов”, знающих обычаи, очередность обрядов церемонии бракосочетания и отвечающих за ее успешное проведение, придавалось большое значение. Как правило, назначалась целая “команда” таких помощников как со стороны жениха, так и со стороны невесты. Команду эту называли еще в дохристианские времена “сынами брачными” и “друзьями жениха и невесты”, позднее – “дружками”, “сватами и сватками”, “подженишками и подневестницами”, а в наше время – “свидетелем и свидетельницей”.

Но главную роль играл, управлял командой помощников и свадебным процессом дружка или, как его стали называть с начала ХХ века “шафер”, а сейчас часто и грузинским словом тамада, что неправильно, так как действия тамады распространяются только на застолье. С возрождением некоторых свадебных старинных обычаев и обрядов, особенно церемонии венчания, “на слуху” все чаще и чаще звучит слово “шафер”, и объясняется это просто, потому что “шафер – дружка, свадебный чин, коих по два и более при женихе и невесте для помощи и услуг; они же держат венцы над четою”, – объясняет Владимир Даль в “Толковом словаре живого великорусского языка”, и еще он сообщает, что слово это немецкое.

Шафер в переводе c немецкого – пастух, и пришло это слово к нам, по-видимому, с древней верой в приметы, когда шафер, обходя по обычаю свадебный поезд, щелкал кнутом, чтобы отогнать злых духов. А на традиционных крестьянских свадьбах перед первой брачной ночью, после свадебного ужина, он провожал вместе со свашкой молодую в спальню. Свашка раздевала девушку и уходила, а шафер крестил ее кнутом. В общем, забот, как видите, хватало.

Современному шаферу и того сложнее, потому как в настоящее время он выступает в трех лицах: он и свидетель жениха в ЗАГСе, и дружка, и шафер при венчании. Кроме того, ему предстоит проделать огромную работу еще и до свадьбы: организовать мальчишник и выкуп невесты, помочь заказать и разослать приглашения и т.д.

Вот почему к выбору главного шафера необходимо подойти особенно серьезно. Это должен быть человек ответственный, обладающий организаторским и, хотя бы немного, артистическим и ораторским талантами. Ну, а уж если он хорош собой, высок ростом и . лишен склонности к дегустации напитков во время “брачного периода”, то тогда уж и слов нет!

Особенно эффектны и почетны обязанности шафера: преподнести жениху свадебное кольцо невесты во время бракосочетания в ЗАГСе и держать венцы над новобрачными при венчании, не говоря уж о том, что он – главный свидетель и ставит свою подпись на соответствующих документах о браке.

А за свадебным столом шафер провозглашает торжественную речь в честь жениха и невесты, регулирует очередность произнесения тостов гостями, не забывает напомнить молодоженам и гостям о “горечи” всего съестного на столе, и все остальное – тоже он. Но за эти “тяжкие” труды ему первому из гостей предоставлено почетное право пригласить невесту на танец, естественно, после жениха, ее отца и свекра.

Теперь вы убедились, что выбор главного шафера – дело непростое и отнестись к нему надо серьезно. Обычно на эту почетную, но трудную работу приглашают кого-нибудь из “выносливых” друзей жениха. Друзья ведь на то и существуют, чтобы помогать друг другу, недаром восточная пословица гласит: “истинный друг познается в радости”.

Не забудьте поднять бокал за здоровье вашего шафера!

www.all4wedding.com

Обряд освячення родинного союзу

Суть. Цей обряд покликаний поєднати два люблячі серця, благословити їх до сотворення життя та наділити їх відповідною силою й снагою. Починаючи розгляд Обряду Вінчання ми повинні зупинитись та ще раз наголосити на значенні Покону й Звичаю в розумінні православних рідновірів. Покон – незмінний хід, сутність Життя-Буття. Звичай – конкретний часовий, крайовий та родовий прояв Покону відповідно до періоду Доби Сварога (Ранок, День, Сутінки, Ніч). Так ось, за Поконом Рода Всевишнього обряд вінчання може здійснюватись над повнолітніми чоловіком та жінкою, які не мають спільних кровних родичів до сьомого коліна та належать до родів із білим кольором шкіри. Будь-який відхід від Покону є збоченням.

Обряд освячення родинного союзу
Обряд освячення родинного союзу

Шлюбний звичай в Русі мав різний вигляд. Нашим предкам було відомо шлюб шляхом умикання нареченої, купівлі нареченої, укладання угоди та небесний шлюб. Усі вони були притаманні тому чи іншому часу Доби Сварожої. Небесні шлюби властиві часу Ранку Сварожого, укладання угоди – Дню Сварожому, купівля – Сутінкам Сварожим, умикання – Ночі Сварожій.

Ми з вами живемо в час Світанку Сварожого, часу переходу до Ранку Сварожого, повернення до Світлих Звичаїв. Отже для нас є важливим відродити Небесний шлюб та обряд вінчання відповідний до нього. Небесні шлюби створювались з Віди про те, що так відбувається у Сварзі Синій, так діють Боги Трисвітлі. Ось як співається про це в наших родових піснях:

Зійшла зоря, зійшла зоря, місяць опізнився
Вийшла дівка на вулицю, козак опізнився.

Уособлюючи Трисвітлих Богів як небесні світила ми оспівуємо їхні шлюби та єднання. Шлюб земний асоціювався з відповідним дійством у небі. Основними учасниками небесних шлюбів у Русинів є Місяць та Зоря, Місяць і Сонце, Грім та Хмара (облачко).

Вінчання, це лише частина цілої низки весільних обрядів Русинів. Загалом вони складаються з трьох частин: передвесільних, весільних та післявесільних. Передвесільний звичай включає такі обряди: сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Весільний: запросини, вінчання, обдарування, посад молодих, розплітання коси, розподіл короваю, перевезення посагу, перезву, рядження. Післявесільні: хлібини (білі калачі), свашини та гостини.

Не торкаючись повного обрядового Кола ми наголосимо на тому, що на його проведення має право лише та дівчина яка зберегла свою цноту до весілля. Лише незаймана дівчина має право на проведення усіх шлюбних обрядів.

Саме слово „шлюб” походить із староруської мови та означає „злюб”, себто створення сім’ї з любови. В Русинів не приневолюють молодих братися, цей звичай здавна виділяє нас навіть посеред близьких слов’янських народів. Із настанням Ночі Сварожої в нас з’явилась така форми шлюбу за кривдою, як викрадання, тому що церква перешкоджала здійсненню шлюбів без її освячення, а роди втрачали вплив на молодь, бо попи вінчали потаємно. Та не дивлячись на усе те, включно до 19 ст. в Україні-Русі церковний шлюб не вважався дійсним коли його не визнає громада через обряд весілля (свайби, свадьби).

Сім’ї творились „з любови”, бо тому сприяв Родовий Покон, який передбачав так звані “пробні шлюби”, коли молодята проживали разом без вступу в статеві стосунки, так би мовити, призвичаювались. Коли молодята з’ясовували, що підходять одне одному і зможуть створити міцну сім’ю, волхви давали їм право на весілля. Таким чином не творився примус та зберігалась чистота дівчини.

По весіллю обов’язково чинили “гарний”, або “поганий” понеділок. Себто коли вивішували весільну сорочку молодої з “калиною”, “вінком”, або, як ще кажуть, “честю”, “дівочим”. Потім сваха підперізувала молоду червоним поясом та вдягала в багату хустку. Коли сорочку не вивішували, або ж вона була без “калини”, доля дівчини могла скластись досить трагічно. В Звичаї вважалось, що коли сваха підпереже нечесну молоду, то у неї можуть померти діти та скотина в господарстві, а коли те зробить молода, то усі біди перейдуть на неї. Навіть якщо до зняття “вінка” мав відношення сам молодий червоним поясом молоду не підперезували. Отже, дошлюбні статеві стосунки в Звичаї не заохочувались, а порушники цього права ставали у суспільстві об’єктом громадського осуду і зневаги.

Вінчання – освячення шлюбу Родом (всією Громадою, народом). Саме слово походить від слова „вінок”, адже саме вінками прикрашають навзаєм свої голови молодята. Дуже довгий час ортодоксальна церква намагалась перебрати на себе функцію вінчання та навіть в XVIII ст., Русини не визнавали церковного вінчання. А тим же відступникам, які в порушення Покону приймали церковне вінчання, забороняли спільне проживання до весілля. Лише у 1744 Синод примусово наказав молодятам спільно проживати до весілля якщо вони прийняли церковне вінчання.

Якщо Родителі благословляли шлюб іменем свого Роду та наділяли силою безпосередніх предків, то волхв благословив та наділяв Силою Духу всього Роду Руського, всієї скупи Богів Слов’янських. В давні часи вінчання здійснювалось у храмах Сварога та Лади, яко охоронців шлюбу. У добу панування чужовір’я жерці здійснювали шлюби у священних гаях біля зелених верб. Так і нині ми здійснюємо вінчання у священних гаях та на святилищах Предків Рідних.

Час проведення: найкращим часом для здійснення шлюбів є серпень-вересень, від Спасівки до Покрови. В ці дні завершуються жнива, робота у садибах, на вгороді. Та мусимо розуміти, що у варнах волхвів та воїв весілля справлялись як правило від Великодня до Купайла. Така відмінність виходила з того, що у господарів навесні розпочинаються польові роботи та немає достатніх статків для весілля (великого свята). Натомість волхви та вої мають достатньо статків аби справити весілля навесні а восени волхви діятимуть обряди в родах господарів, а вої стерегтимуть кордони від хижих кочівників. Днем весілля є неділя, коли „не діло”, день Дажбога.

Утвор. Для проведення обряду Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці, мішечок із пшеницею.

Родичі молодят повинні приготувати: весільні рушники, калач, червоний пояс, дві воскові свічі, два глиняні горнятка (для розбиття), горщик меду.

Молодята повинні мати обручки, буярин принести вільце. На обряд Вінчання повинні прийти усі запрошені на весілля діти віком до 13 літ. Перед входження на священне місце наречені повинні перескочити через обрядове вогнище, тим самим очистивши себе.

Позад молодят повинні стояти старший боярин та старша дружка з вінками в руках. Дружка повинна тримати вінок із барвінку та троянд позад княгині, а боярин вінок із рути позад князя. За старшою дружкою стоять інші дружки, позад боярина світилки із боярами.

ХІД ОБРЯДУ

1. Волхв розкладає жертовник на якому повинні знаходитись: Алатир на підставці, дев’ять свічок та трисвічник, кумири Сварога й Лади (або образи), вільце, ріг із сурою, горщик з медом. Обряд розпочинається з того, що бажаті молодят розкладають перед нареченими рушник на який ті мають стати. Навколо молодят стають діти, їх повинно бути якнайбільше. Наречених три дня (день до весілля, власне весілля, день повесіллю) звуть не інакше як князь та княгиня. На вінчання вони повинні прийти обов’язково в народному одязі.

Волхв проказує славослів’я:

Кличу Силу Рода Всевишнього,
Богів Рідних собі у допомогу, на поміч добру!
Прийдіть Предки Святі, душі захистіть від нечесті всякої,
як Сонце встає – ніч відступає, так зле, недобре,
нас не бачить і не чує, стороною минає!

Волхв проказує:

Нехай князь та княгиня стануть на світлий весільний рушник,
аби доля їх бала такою ж чистою й такою ж барвистою!

Божатка нареченого після цих слів повинна запалити свічу над правим плечем свого названого сина, а божатий біля лівого плеча своєї названої доньки.

Роде Всевишній! Великий Боже наш!
Ти – єдиний і багатопроявний,
Ти – наше Світло і Справедливість,
Ти є криниця Життя Вічного,
Джерело Любові безмежної, Тої, що зціляє Душу і Тіло.
Славимо Тебе, Боже Прави, Яви і Нави.
І щодня працюємо над душами своїми.
Щоб бути Мудрими і Сильними,
Міцною опорою України-Руси
І захисниками роду свого прадавнього.
Бо ти даєш нам Наснагу і Радість,
Бо ж Ти даруєш Відвагу і Стійкість.
Даєш нам Знання і навчаєш Терпіння,
Аби з честю пройшли ми шлях життя нашого,
Натхненно виконуючи Священну Волю Твою.
Слава Тобі, Роде Всевишній!
І всім Рідним Богам у тобі сущим!

Вірую в Рода – Єдиного і Багатопроявного Бога, джерело усього сущого
І несущого, який усім Богам криниця Вічна.
Відаю, що Всесвіт є Рід і всі многоіменні Боги поєднані в нім.
Вірую у триєдність буття Прави, Яви і Нави, і що Права є істина і переказана Отцям Праотцями нашими.
Відаю, що Права є з нами і Нави не боїмося, бо Нава не має сили проти нас.
Вірую у єдність з Рідними Богами, Дажбожі онуки ми – улюбленці Богів. І Боги тримають десниці свої на ралах наших.
Відаю, що життя у Роді вічне і маємо дбати про вічне ідучи стезею Прави.
Вірую у силу і мудрість Предків, які народжуються серед нас, ведучи до блага через Провідників наших.
Відаю, що сила у єдності родів слов’янських і що станемо славними славлячи Рідних Богів.
Слава Роду і усім Богам у ньому сущим!

Це Рід Всевишній утвердив життя вічне у Сварзі синій,
У собі єднаючи духовне і тілесне, видиме і невидиме.
Святістю своєю він все суще наситив і від того усе має свій дух.
Та найбільше Світла Рода Всевишнього у душі людські закладено
Що Відогнем вічним у ній горить, се він заповів нащадкам своїм
Працювати у Світі Білому, укріплюючи вічність душ своїх.
Тож раз за разом приходимо ми у Колі Живого Явлення
На Землю Святу, Макошу Неньку і так приходячи
Долаємо шлях тілесний для розвитку духовного,
Від життя людського ідучи до життя Божеського,
По діяннях наших славних, спочиваємо у Ирірії Світлому,
В Роді Всевишньому на щабель вище піднімаючись,
З Предками поєднуючись і в щасті перебуваючи,
А по тому як час настає, тіло нове отримуємо,
В Яву повертаючись, призначення своє виконувати.
Коло за колом, життя за життям по Праві живучи
Слав’янин душу свою вдосконалює, доки час не настане
У Праві жити з Богами єднатись і в Богові перебувати!
Тож жити мусимо в Любові та Злагоді, Правді і Честі
З Богами Рідними едначись, Рід земний творити
Благословенні ті які волю Вседержителя виконують,
Рід Руський, Рід Слов’янський примножують,
Хай пре буде з ними сила Рода Всевишнього від віку і до віку!
А нині прийшли щоб пред лицем Предків Високих
Ствердити Волю свою і Право своє родину снувати!
Хай Боги нам в поміч, а родичі у допомогу!
Слава Роду Всевишньому!

Хай Сварга Синя повниться славленням нашим,
Бо це Сварог Великий тримає у собі Сварожичів,
І Перунонько крутить у ньому колесо Живоявлення.
І так творячи, повнить наші душі радістю незбагненною,
Силою небесною.
Це бо Сварог Світлосяйний приніс прадідам нашим вогонь,
І кувати навчив і плуга, і зброю,
Аби достаток був та захищати могли Землю Святу нашу Руську.
Править Батько-Сварог із дружиною своєю любою,
Захисницею нашою Матінкою Ладою,
І Боги славу їхньому царству співають,
Яко діти люблячі, весь люд православний вам треби несе:
Короваї великі, духмяні, сонцеликі і поживу всяку.
Хай Волхви жертвені вогні палять,
Славлення до Вирію посилають, Богів закликають.
Славимо Сварога, Великого Бога,
Отця Небесного шану йому складаєм
І царство його у віках прославляємо!
Слава Рідним Богам!

Велика Матінко Ладо!
Славимо Всеохоплюючу Любов Твою до Роду нашого.
Ти є Матір Богів наших, а ми є онуками Твоїми.
Наповни жінок наших плодючістю щедрот Твоїх.
Благослови кожну дитину, яка приходить у світ Яви,
Візьми її під опіку, наділи здоров’ям,
Розумом та добрим і щирим серцем,
Аби Рід наш зростав у Славі Великій.
Незбагненно чуттєвою є Любов Твоя,
Велика Матінко Богів наших.
Славимо Тебе Любов’ю та Шаною своєю.
Нехай пісні-славлення наші летять у Вирій,
Падаючи Сонячним промінням у долоні Твої.
Слава Рідним Богам!

Волхв проголошує коротку проповідь про сотворення світу (Карб відання Світотворення). Наголошуючи на призначені людини, для чого вона народилась, на необхідності перебувати у єдності і любові, повазі та взаємопідтримці.

2. Волхв узявши в руки горнятко з водою та снопик трав обходить посолонь князя й княгиню, кропить їх та проказує славослів’я:

Дано-дівиця, святая водиця!
Течеш ти ріками бистрими, сповняєш моря глибокі й окияни далекі,
Благослови силою свою життєдайною молодят наших!
Ось стоять вони перед лицем Предків Рідних,
Серця їхні чисті і сповненні любов’ю,
Благослови та одари силою Божською,
Даруй Князю мудрість, а Княгині снагу Рожаниць!
Хай кріпне родина їхня любов’ю до Роду та коханням взаємним,
Хай подарують вони Роду дітей числом не меньше ніж тут є,
Хай уславлять Вітчизну милу, Русь Святую, у віках!
Благослови Мати!

3. Волхв бере у молодят обручки для освячення. Зв’язавши обручки проказує славослів’я:

Рано-раненько вийде діва до річеньки,
Веретено в руки візьме, до Долі помолиться.
Матінко рідненька, захиснице миленька,
Дай їй долі, доброї волі.
Нехай жінкою буде коханою,
Господинею гарною, хай дітки здорові зростають,
Добро та щастя в сім’ю прибуває.
Хай миленький її любить, лише ніжно хай голубить.
Буде йому дружиною вірною, порадницею мудрою.
Богам Рідним славу співає, пожертву Долі у Вирій посилає.
Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю.
Слава Долі!

Слава Богині нашій – Рожаниці Роду Православного!
Ой, Матінко Ладо, дружино Сварожа.
Славимо любов Твою всенароджуючу,
Славимо ніжність твою життєдайну.
Матінка наша Небесна ти Матір Богів наших могутніх,
А Русини вірнії діти твої.
Славимо доньку Твою, Лелю прекрасну,
Діву нашу красну.
Рожаницям пожертви несемо,
Аби любов їхня до нас не згасала,
Аби турбувались Вони про Рід наш земний.
Із Ирію дивляться на нас Боги наші Славні,
Тож будемо гідні любові Їхньої!
Слава Рідним Богам!

Волхв кладе обручки на спеціальну тарілю (тацю), та підійшовши до молодят проказує:

Се нині твориться новий Вогник Родовий,
Боги споглядають та благословляють князя й княгиню!
Предки усі зійшлись і перебувають з нами,
Аби наділити нащадків силою Духу Роду нашого!
Най же порадіють душі наші з Прадідами воєдино,
Бо ж ото творимо велике чудо Живоявлення!
І то уже благословить Макоша княгиню стати Богородицею,
То уже Сварог наш відкриває скрижалі мудрості князю в душі!
Ото ж бути нам од того веселими,
Ото ж справити нам весіллячко святеє!

Князю (ім’ярек), а чи то є правда, що кохаєш княгиню свою?
Князь дає відповідь.
А чи будеш їй вірним до скону літ земних?
Князь дає відповідь.
А чи боронитимеш-захищатимеш оселю й діток ваших?
Князь дає відповідь.

Княгиню (ім’ярек), а чи то є правда, що кохаєш князя свого?
Княгиня дає відповідь.
А чи будеш йому вірною до скону літ земних?
Княгиня дає відповіль.
А чи будеш йому Берегинею та Богородицею Роду нашого?
Княгиня дає вівдповідь.

По тому Волхв запитує спочатку у родителів нареченої,а потім у родителів нареченого:
А чи є благословіння батьків на шлюб (ім’ярек князя) та (ім’ярек княгині)?
Родителі відповідають.
Так є.

Після того князь має право вдягти обручку княгині, а вона йому. Буярин та буяриня вдягають молодятам вінки. Волхв бере горнятко з медом та спеціальним пензликом обмащує губи нареченої аби перший подружній поцілунок зробив усе життя солодким яко мед.

4. Волхв бере в руки ріг із сурицею (нехмільний медовий напій) й проказує славослів’я:

Роде Всевишній, ти тримаєш у собі все суще і несуще,
Все видиме і невидиме, ти Правда і Добро, Любов і Справедливість.
Велика милість твоя, ти праведників винагороджуєш,
Ти кривдників милуєш, заблукалих рятуєш,
Життям нашим опікуючись через Богів Рідних!
Це ти призначив нам закони Прави через життя явне пізнати,
Випробування долаючи, душу шляхетною працею освячувати!
Рідних любити, по Правді жити, шлях свій честю засівати
Щоб Слава проростала!

Згадаймо про те, як наші Отцове Сьогодні
У Сварзі Синій Дивляться на нас,
І краще усміхнутися до них,
Бо ми з Отцями нашими єдині,
Але уповаємо на поміч Перунову.
А то ми бачили, Як скаче у Сварзі
Вісник на коні білому.
А він здвигнув меча до Небес
І розторгнув облаки і громи,
І потекла жива вода на нас.
А ми пиймо її, Бо вона пливе до нас
Всякою життєдайністю.
Пиймо її, як здійснення
Божественного Життя На Землі!

Волхв наливає сирицю в два горнятка та дає молодятам аби вони, проливши третину предкам, випили решту та розбили горнятка об жертовник (Алатир-камінь). Черепки потрібно зібрати ти вкинути у ріку, аби звістка про шлюб дійшла до Рахманів Світлих (Радетелів). Розбиття горняток символізує завершення старого життя та перехід молодят у нове, спільне подружнє життя.

5. Волхв бере червоний пояс чи рушник та починає зв’язувати ним докупи ліву руку князя та праву княгині при цьому примовляючи:

Роде Вседержителю, освяти родину нову,
Щастям, достатком, любов’ю вірною,
Хай Рідні Боги її повік захищають,
Вірно у світу ведуть, душі оберігають!

Предки Світлі і Трисвітлі, Боги наші Вишні!
Ось єднаю я Онуків Дажбожих, дітей Роду Руського,
Єднаю на літа многі, на літа ясні, на літа прекрасні!
Єднаю на чада многі, на чада здорові й малинові!
Любіться-кохайтеся – до Роду признавайтеся,
Родителів шануйте й дітей свої годуйте!

Пояс є знаком божественної пуповини яка пов’язує родинною силою молодят, аби вони стали єдині у Роді Всевишньому.

Князь в знак своє вірності і любови повинен прочитати славослів’я:

Матінко Ладо, Славимо Твою любов Всеосяжну.
Твориш Ти лад у Всесвіті, у Родинах Небесних та Земних,
Наповнюєш жінок наших добротою та материнством.
Прошу Тебе, дай моїй дружині здоров’я міцного,
Життя довгого, вдачі ніжної, серця доброго.
Аби сім’ю нашу любов’ю наповнювала,
Дітей гарно доглядала, мене віддано любила,
Моїх матір і батька шанувала, господарство наше доглядала.
Нехай у душі її лише злагода панує,
А слова із вуст тільки піснею ллються
І в очах чарівних вічне кохання панує.
Слава Рідним Богам!

Княгиня в знак своє вірності і любови повинна прочитати славослів’я:

Батьку Роде!
Ти є Батьком Всесвіту, Батьком Роду Небесного та Роду Земного.
Славлю Тебе і прошу дати чоловікові моєму здоров’я міцного,
Як скеля предвічна, чистого і світлого розуму,
Як джерело Рода Предвічного,
Сили дужої, вдачі мужньої,
Щоби твердо у житті на ногах стояв,
Сім’ю нашу беріг, дітей своїх любив,
Мене шанував, Богів славив.
Слава Рідним Богам!

6. Закликавши Богів Трисвітлих Волхв повинен почати благословення молодят від усього Роду-Народу. Для цього він бере мішечок із зерном та осипаючи молодят промовляє:

Сію-вію посіваю, молодят благословляю!
Будьте здорові, як Прадіди ваші мужні!
Будьте багаті – як земля матінка!
Будьте щасливі – як Сонце Красне!
Хай Сварог сильний береже Лад у родині вашій,
Най Лада Ненька дарує вам кохання нескінченне!
Тримайтеся один одного, тако Рід свій убережете,
Народжуйте дітей многих, тако силу нашу утвердите,
Учіть дітей любити Предків та Вітчизну, тако станете благими!
Боги нині споглядають на Вас із Сварги Синьої,
Брама Ирію одчинена і душі Предків біля плечей ваших.
Тож прокажіть їм славу, покликавши до столів килимових!

Поки Волхв обходить молодят батьки молодих повинні осипати дітей, що стоять довкола їхніх чад цукерками, горіхами та дрібними грошима.

Після того молодята повинні здійнявши руки молитовно до Сварги й проказати „Слава Предкам Нашим!”

На тому обряд Вінчання завершується, буярин узявши вільце очолює весільну ходу та веде усіх до господи.

Обряд вінчання завершено.

Источник: www.alatyr.org.ua

Весілля підляських українців

Весілля в традиційному суспільстві з давніх-давен було однією із найважливіших подій у житті як окремої людини, так і цілої громади, без дозволу і участі якої не могло й відбуватись. Воно складалося з певних обрядових актів, загальна схема яких формувалася в окремих культурах протягом століть. Continue reading Весілля підляських українців

Советы венчающимся

Чтобы венчание стало подлинным праздником, запоминающимся на всю жизнь, необходимо заранее позаботится о его организации. В первую очередь, согласовать место и время совершения таинства.

Continue reading Советы венчающимся

Ритуал венчания

Сегодня, несмотря на повсеместное и массовое возвращение людей к православию, к сожалению, часто приходится сталкиваться с довольно безразличным отношением современных христиан к церковному браку, нередко с полным непониманием его смысла и необходимости. Continue reading Ритуал венчания

Как проходит обряд православного венчания

Те молодые пары, что решили узаконить свой брачный союз не только перед государством, но и перед Богом, после регистрации своего брака в ЗАГС, прибывают в церковь на регистрацию духовную – венчание.

К слову сказать, сейчас венчание стало модным. Поэтому многие молодожены идут в храм только потому, что так принято делать, не отдавая себе отчета в том, что это не простая формальность, а очень ответственный шаг. И разорвать церковный брак, не навлекая на себя гнева Божьего, не так то и просто. И если людей еще можно обмануть, то Бога никогда.

венчание, церковь, свадьба, традиции, цікаві фактиПоэтому нужно сто раз подумать, прежде чем отправляться в храм. Возможно, будет лучше пожить некоторое время вместе и проверить свои чувства. А обвенчаться на годовщину свадьбы. Но, в любом случае, это решать Вам.

Раньше, когда церковная регистрация брака имела главенствующее значение над мирской, часто первым в храм являлся жених и ждал свою невесту у входа. Так он показывал серьезность своих намерений. И только после того, как невесте сообщали об этом, она сама отправлялась на место венчания.

Сейчас же молодые приезжают в церковь вместе прямо из ЗАГС, сопровождаемые своими гостями. В назначенный час начинается праздничная литургия. Обряд состоит из двух этапов – обручение и само венчание.

Дьякон выносит на подносе кольца, которыми будут венчаться новобрачные. Священник подходит к ним с зажженными венчальными свечами и вручает их в руки жениху и невесте.

Затем он, держа перед новобрачными поднос с венчальными кольцами, предлагает жениху и невесте обменяться три раза этими кольцами. Жених с невестой три раза передвигают на подносе кольца друг другу, а затем надевают каждый свое. Это делается в знак согласия, единства и взаимопомощи в заключаемом браке. В этот момент молодые люди отдают себя друг другу на всю жизнь.

Затем наступает кульминационный момент таинства православного венчания. Священник берет венец жениха, и крестообразно знаменует жениха этим венцом. Затем он дает жениху поцеловать образ Спасителя, прикрепленный к его венцу. После этого священник возлагает венец на голову жениха.

Затем он проводит такой же ритуал с невестой. Только ее венец украшает образ Пресвятой Богородицы. Поэтому невеста целует его.

А вот на голову невесте венец часто не кладется. Мешает ее пышная прическа. Поэтому честь держать венец над головой невесты обычно выпадает свидетелю.

Я сам удостаивался этой чести. Держать приходится около 20 минут. И хотя венец и не такой тяжелый, на со временем рука так и норовит опуститься пониже. Благо, что руки можно менять.

Возложение венцов на голову жениха и невесты символизирует то, что они становятся на всю жизнь друг для друга царем и царицей.

При повторном венчании, венцы на голову не возлагаются, а держатся на плечах. При третьем браке венчание производится вообще без венцов.

Затем приносится чаша с вином. Обычно это кагор или херес. Освятив чашу крестным знамением, священник дает ее молодоженам. Они попеременно (то жених, то невеста) в три приема выпивают эту чашу. Одна чаша на двоих означает общую судьбу, с общими радостями и горестями. Теперь жених с невестой становятся единым целым.

После этого священник своей рукой соединяет правую руку жениха с правой рукой невесты, и трижды обводит их вокруг аналоя. Это символизирует, что их брак будет вечным хождением рука об руку.

Далее новобрачных подводят к царским вратам. Там жених целует образ Спасителя, а невеста образ Божьей Матери. Затем они меняются местами. Жених целует образ Божьей Матери, а невеста образ Спасителя.

Следом за этим священник дает им для целования Крест. Там же он вручает новобрачным две иконы: жениху – образ Спасителя, а невесте – Пресвятой Богородицы. Когда молодожены прибудут в свой дом, они повесят эти иконы над своим брачным ложем.

Произносится многолетие новобрачным. Все присутствующие поздравляют их. На этом венчание заканчивается. Теперь молодожены скрепили свой брак не только перед государством, но стали мужем и женой перед Богом.

Совершив обряд православного венчания, счастливые новобрачные вместе со своими гостями отправляются на свадебную прогулку.

www.superfamily.ru